модуль 4_методики

ДОПОМОГА  НОВОНАРОДЖЕНОМУ  ПРИ  АСФІКСІЇ

Оснащення: носова канюля , киснева  подушка , аппарат Боброва, еластичні повязки (фіксатори),електровідсмоктувач, катетер, гумова груша,грілки,система для внутрішньовенного краплинного введення рідини,набори для інтубації, ШВЛ,медикаментозні препарат:  (5% розчин глюкози, 0,9% фіз. Розчин,4% розчин гідрокарбонату натрію, дексаметазон).

Виконання маніпуляції:

1. Підготовка до процедури

1.Вияви  у пацієнта ознаки і симптоми, пов'язані з гіпоксією та асфіксією,  наявність мокротиння в дихальних шляхах

2.Поясни  родичам пацієнта хід процедури і отримати згоду на її проведення

3. Вимий і висуши  руки. Одягни маску та рукавички

2. Виконання процедури:

- асфіксія І ступеня (6-7 балів)

1. Дренажне положення

2. Звільнення верхніх дихальних шляхів від слизу, крові, навколоплідних вод за допомогою електровідсмоктувача, індивідуального катетера.

3. Зігрівання дитини (грілки, лампи).

4. Подача зволоженого кисню.

5. Внутрішньовенно ввести: 10% розчин глюкози з 4% розчином гідрокарбонату натрію.

- асфіксія ІІ ступеня (4-5 балів)

1. Дренажне положення.

2. Звільнення верхніх дихальних шляхів.

3. ШВЛ ( не більше 3-х хвилин).

4. Подача зволоженого кисню.

5. Внутрішньовенно ввести: 10% розчин глюкози з 4% розчином гідрокарбонату натрію.

-асфіксія ІІІ ступеня (1-3 бали)   .
1. Положення з закинутою назад головою.

2. Звільнення верхніх дихальних шляхів від слизу, крові, навколоплідних вод за допомогою електровідсмоктувача, індивідуального катетера.

3. Інтубація дитини і ШВЛ.

4. Подача зволоженого кисню

5. Інфузійна терапія.

6. Закритий масаж серця.

Оксигенотерапія через носову канюлю

1. За    допомогою     еластичної      пов'язки (фіксатора)  зафіксуй  канюлю так, щоб вона не викликала у пацієнта відчуття незручності

2.З'єднай  носову канюлю з джерелом зволоженого кисню з потрібною концентрацією і швидкістю подачі кисню

3. Забезпеч  достатню свободу рухів кисневих трубок і прикріпи   їх до одягу

4. Вимий  і висуши  руки. Зніми  рукавички та маску, поклади їх у водонепроникний мішок

5. При тривалій подачі кисню через 1-3 год. Потрібно робити перерву на 20-30 хв.

6. Перевіряй  стан канюлі через кожні 8 год

7. Спостерігай за тим, щоб посудина з дистильованою водою була достатньо заповненою

8. Оглядай слизову оболонку носа і вушні раковини пацієнта для виявлення можливих подразнень

3. Закінчення процедури

1.Проведи  підсумкову оцінку стану пацієнта

2. Зазнач спосіб подачі кисню, концентрацію, швидкість його подачі, реакцію пацієнта й оціни результати процедури (чи задоволена потреба пацієнта в нормальному диханні) у відповідній документації

НЕВІДКЛАДНА ДОПОМОГА ПРИ ВНУТРІШНЬОЧЕРЕПНІЙ ПОЛОГОВІЙ ТРАВМІ.

1. Підготовка оснащення: електровідсмоктувач, катетер, гумова груша, міхур з льодом, грілка, газовідвідна трубка, зонди, катетери, апарат Боброва, набори для спинномозкової пункції, ШВЛ, медикаментозні препарати (седуксен, діуретини, глюкозо-сольові розчини, фенобарбітал, люмінал, гемостатики.

2. Порядок виконання:

1. Максимальний спокій (дитину не сповивати, обережно проводити туалет).

2. Годування через зонд.

3. Дача зволоженого кисню з перших хвилин життя.

4. Холод до голови, грілка до ніг дитини.

5. Відсмоктування слизу з верхніх дихальних шляхів.

6. Постійний контроль ЧД, ЧСС.

7. Постійний контроль за сечовиділенням дитини та станом кишковика (при необхідності ставлять катетер, газовідвідну трубку, очисну клізму).

8. Для парентерального введення приготувати:

    - проти судомні (седуксен, магнія сульфат)

    - діуретики (лазикс)

    - седативні ( фенобарбітал, люмінал)

    - гемостатичні препарати ( вікасол, амінокапронова кислота)

    - глюкозо-сольові розчини

9. При необхідності – проведення спинномозкої пункції і ШВЛ.

СЕРЦЕВО – ЛЕГЕНЕВА РЕАНІМАЦІЯ НОВОНАРОДЖЕНИХ.

1.Забезпечення прохідності дихальних шляхів: Надати дитині положення на спині або на боці з помірно розігнутою назад головою з підкладеним під плечі валиком.

Відсмоктування провести спочатку з рота, потім – з носа:

1. використовувати для видалення секрету і слизу одноразову ґумову грушу;

2. під час відсмоктування не вводити катетер або грушу  глибше 3 см від рівня губ у доношеного новонародженого і 2 см у передчасно народженої дитини;

відсмоктувати короткочасно, обережно, поволі видаляючи катетер або грушу назовні; тривалість відсмоктування не повинна перевищувати 5 секунд.

2. ШВЛ: Показання до проведення ШВЛ реанімаційним  мішком і маскою:

-Відсутнє або неадекватне самостійне дихання після початкових кроків допомоги, проведених протягом 30 секунд після народження дитини.

-ЧСС < 100 за 1 хвилину незалежно від наявності і адекватності самостійного дихання після початкових кроків допомоги, проведених протягом 30 секунд після народження дитини.

-Стійкий центральний ціаноз, незважаючи на наявність адекватного самостійного дихання, ЧСС > 100 за 1 хвилину і подавання вільного потоку 100 % кисню протягом щонайменше 5 хвилин.                     

Техніка проведення початкової ШВЛ під час первинної реанімації новонароджених

Перевірити правильність положення дитини: голова помірно розігнута, валик під плечима.

Зайняти положення навпроти голови новонародженого і зафіксувати час початку вентиляції.

Накласти маску відповідного розміру, приєднану до реанімаційного мішка, на обличчя дитини, накриваючи ніс, рот і верхівку підборіддя.

Натискаючи на верхній і нижній краї маски першим і другим пальцями однієї руки, забезпечити герметичне прилягання маски до обличчя. Одночасно, за допомогою інших пальців цієї ж руки, які підтримують нижню щелепу дитини, фіксувати положення голови.

Відразу розпочати вентиляцію:

надійно утримуючи маску на обличчі дитини, пальцями іншої руки повільно і плавно стиснути реанімаційний мішок декілька разів: для вентиляції доношених новонароджених використовують 4-5 пальців, а для глибоконедоношених немовлят може бути достатньо 2-3 пальців залежно від об’єму реанімаційного мішка;

під час стискування реанімаційного мішка спостерігати за рухами грудної клітки, які мають бути ледь помітними;

Техніка проведення непрямого масажу серця: Медичний працівник, який проводить непрямий масаж серця, знаходиться збоку від новонародженого.

Дитина повинна лежати на твердій рівній поверхні; важливо забезпечити надійну фіксацію її спини.

Використовують 2 техніки непрямого масажу серця:

1. метод великих пальців - на грудину натискають подушечками двох великих пальців; водночас решта пальців обох рук підтримують спину дитини (цьому методу надають перевагу);

2.    метод двох пальців – на грудину натискають кінчиками двох пальців однієї руки: другого і третього або третього і четвертого; під час цього друга рука підтримує спину дитини. Цей метод застосовують якщо потрібний доступ до судин пуповини.

-Виконують непрямий масаж серця, натискаючи на нижню третину грудини: ця ділянка знаходиться відразу під умовною лінією, що з’єднує соски дитини. Важливо не натискати на мечоподібний відросток, щоб запобігти розриву печінки

-Натискування здійснюють перпендикулярно до поверхні грудної клітки кінчиками пальців, які розміщують уздовж середньої лінії грудини.

-Після кожного натискування дозволяють грудній клітці відновити свій об’єм, не відриваючи пальці від її поверхні.

-Глибина натискувань становить одну третину передньозаднього діаметра грудної клітки..

-Частота натискувань на грудну клітку становить 90 за 1 хвилину.

-Важливо координувати непрямий масаж серця зі ШВЛ, уникаючи одночасного виконання обох процедур:

-після кожних трьох натискувань на грудину роблять паузу для проведення вентиляції, після чого натискування повторюють.

-за 2 секунди потрібно 3 рази натиснути на грудину (90 за 1 хвилину) і провести 1 вентиляцію (30 за 1 хвилину), - разом – 120 дій за 1 хвилину.

КИСНЕВА ТЕРАПІЯ НОВОНАРОДЖЕНИМ ДІТЯМ

Киснева терапія – збагачення вільним потоком кисню повітря, яке вдихає новонароджена дитина з метою корекції гіпоксемії і підтримання нормальних показників оксигенації крові (РаО₂ - 50-75 мм. рт. ст.; SpO₂ - 88-94 %) у новонародженої дитини .

     Незалежно від методу кисневої терапії, необхідно зігрівати і зволожувати кисневий потік під час її проведення. Для цього використовують стандартний електронний зволожувач з підігрівом або апарат Боброва у водяній бані (температура 36 - 37°С).

1.Системи з малим кисневим потоком (до 2 л за 1 хв)

1) Носові канюлі: вводять у ніздрі новонародженої дитини і фіксують їх за допомогою лейкопластиру або еластичної стрічки;

2).Носовий катетер: уводять у носовий хід на глибину, яка дорівнює відстані від краю ніздрі до внутрішнього кута брови;

перевіряють правильність введення катетера, оглядаючи ротову порожнину новонародженої дитини:  якщо катетер видно у задній частині порожнини, його треба обережно підтягнути так, щоб він зник з поля зору;

щодоби слід змінювати місцеположення катетера (інший носовий хід);

2.Системи з великим потоком  (> 3 - 5 л за 1 хв) – кисневі намети.

  1).Кисневі (лицеві) намети є найпоширенішою системою з великим потоком.

  2). Одним з варіантів застосування кисневого намету можна вважати подавання кисню безпосередньо в інкубатор. Максимальна концентрація кисню у повітрі інкубатора, якої можна досягнута за таких умов, становить 40 %.

Вимити руки на гігієнічному рівні.

Подають вільний потік кисню, спрямовуючи його до носа дитини. Швидкість вільного потоку кисню не повинна перевищувати 5 літрів за хвилину, щоб запобігти охолодженню дитини.

Під час проведення кисневої терапії необхідно спостерігати за станом дитини, кольором шкіри тулуба і слизових оболонок:

як тільки шкіра тулуба і слизові оболонки немовляти порожевіють, кисневу підтримку слід поступово припиняти, поволі віддаляючи кінець кисневої трубки від обличчя дитини і спостерігаючи за кольором слизових оболонок;

“ НАДАННЯ НЕВІДКЛАДНОЇ ДОПОМОГИ ПРИ ГІПЕРТЕРМІЧНОМУ  СИНДРОМІ”

Оснащення: Стерильний столик: стерильні лотки, пінцети (3-4шт.), ватні кульки, 70% спирт, одноразові шприци та голки, стерильні гумові рукавички.

Лікарські препарати: цефотаксим, 50% розчин аналгіну,інфулган, левоміцетину сукцинат, преднізолон,2% розчин папаверину, 0,5% розчин сибазон,0,9%розчин натрію хлориду; парацетамол, ібупрофен – в сиропі, лоток для відпрацьованого матеріалу; міхур з льодом, стерильний гумовий балончик для проведення очисної клізми; ректальні свічки «цефекон», «анальдим».

1. Підготовка до процедури

1.Оціни стан дитини, враховуючи  клінічні  симптоми: слабкість,запаморочення, нудота, іноді блювання.Шкі­ра бліда з  мармуровим  малюнком, чи червона , гаряча на дотик, тахікардія, часте дихання.

2. Поясни  пацієнту (коли це можливо) чи його близьким мету  надання  допомоги та  дії  , наслідки   не проведення процедури.Отримати згоду на її проведення

3. Проведи гігієнічну обробку рук (згідно Наказу № 798 від 21.09.2010р). Одягни  гумові рукавички.

2. Виконання   процедури:

1.Заспокоюй  дитину,забезпеч доступ свіжого повітря, звільнити дитину від тісного одягу .

2.Забезпеч комфортні умови у приміщенні:

- (t-20-22*С).

-дитину  напувай  рідиною в достатній кількості.

-помірно розкрий

Жарознижуючі препарати  використовують таким чином:

- здоровим дітям при температурі тіла вище 39С і/або при м'язовій ломоті і головному болю, дітям з фебрильними судормами в анамнезі при температурі тіла вище 38-38,5*С,

- дітям з важкими захворюваннями серця і легень при температурі тіла вище 38,5*С,

- дітям перших 3 місяців життя при температурі тіла вище 38*С.

4.  Госпіталізація при   наявності  хоча б   однієї  із загальних ознак небезпеки:

- Ригідність потиличних м’язів

- Набухання тім’ячка

- Петехіальний висип

- Наявність іншої тяжкої    патології

5. При неефективності ,або  труднощах(блювання) проведення  жарознижуючої  терапії per os,показано  парантеральне  ведення в/м  чи  в/в -50% р-н аналгіну 0,1мл  на рік життя , 25% р-н аналгіну 0,2мл  на рік життя,

-в/в інфулган(в 1мл-10мг парацетамолу ) -15мг/кг/разова доза

6.При симптомах  інтоксикації  та зневоднення(тривала гіпертермія), проводь інфузійну терапію-0,9%NaCL, 5%глюкоза,  реосорбілакт,р-н Рингера(об’єм  інфузії  розраховується  індивідуально,залежить  від   віку , втрат, загального стану…

7. При порушенні мікроциркуляції (холодні кінцівки при гіпертермії)додатково  до жарознижуючих

- введи внутрішньом’язово 2% папаверин у дозі 0,5 мг\кг,або но-шпу 0,3мл, (перевести «білу гіпертермію»в«червону»;

-напоюй дитину теплим  чаєм;

-розтирай (легкий масаж) кисті , стопи;

-якщо  вказані заходи неефективні (t*не  знижується,нижче 39*протягом 30-40 хв, у дитини остуда(рос.-озноб),  введи преднізолон(2-3мг/кг(0,1мл/кг)) чи дексаметазон;

-дитину зігріти трьома грілками. Одну грілку покласти до ніг,а дві – по боках дитини.

8. При  «червоній гіпертермії» (шкіра гаряча на дотик, гіперемійована, кінцівки теплі) додатково  до жарознижуючих  застосовуй фізичні методи охолодження:

-дитину  помірно розкрий,

- наклади міхур з холодною водою(льодом) на магістральні судини (через кожні 30хв роби перерву на 10-15 хв)

-зроби очисну  клізму(t*води не холодніша від ректальної більше як на  10-12*С)

9. Забезпечити вільну прохідність дихальних шляхів,  проводь інгаляцію 100% киснем.

 За показаннями проводь  реанімаційні заходи.

10.Кожні 30хв проводь  контроль t* тіла(очікуваний результат зниженя t*тіла при вимірювані в аксилярній ділянці на 0,5* за   30 хв), ЧД(1*-4дихання) , ЧСС-(1*-10 ударів)

11. При зниженні температури тіла до субфебрильних цифр

(до37,5*С) необхідно припинити заходи щодо зниження температури тіла, продовжувати лікування основного захворювання

3. Закінчення процедури

1.Провести підсумкову оцінку стану пацієнта .

2.У відповідній документації відмітити проведені заходи, препарати , які вводились

«НАДАННЯ НЕВІДКЛАДНОЇ  ДОПОМОГИ  ПРИ   СУДОМНОМУ  НАПАДІ».

Судомний напад — неконтрольовані,мимовільні скорочення мязів. Це  неспецифічна  реакція головного мозку:

1)  у  відповідь на  різні подразнюючі фактори  лихоманку, нейроінфекцію, травму, вакцинацію,інтоксикації,  метаболічні  порушення;

2)симптоматичні судоми при захворюваннях головного мозку: пухлини, абсцеси,вроджені аномалії, арахноідит,крововиливи,  дитячий церебральний параліч,судоми при епілепсії.

При  наданні невідкладної допомоги ,перш  за все ,необхідно суворо дотримуватись  принципів  надання першої допомоги при невідкладних ситуаціях

1.Не намагайся зупинити або якимось чином стримати постраждалого. Як звичайно, дотримуйся основних принципів надання першої допомоги(А,В,С…).

Пам'ятайте, що постраждалий не може контролювати рухи свого тіла.  Надання допомоги при судомах спрямоване на запобігання отриманню додаткової травми

2.Не панікуй , спробуй  залучити до надання допомоги кого-небудь ще, хто є  поблизу(родичі, перехожі, медперсонал..)

3.Виклич  швидку допомогу

Виконання   процедури

1.Розстібни(зніми,розріж..)тісний одяг,який може здавлювати  шию, грудну клітку

2. Забери всі гострі предмети і меблі, що знаходяться поблизу постраждалого.

3. Надай дитині положення на боці, вклади її  так, щоб  вона не могла випадково перевернутися  чи впасти .Для цього :підклади (при наявності)пальто , куртку ,ковдру, сумку для фіксації положення , або підтримуй  це положення руками під час судом

4. Захисти голову постраждалого, підклавши під неї що-небудь м'яке, наприклад,складений одяг, сумку

4. Захисти голову постраждалого, підклавши під неї що-небудь м'яке, наприклад,складений одяг, сумку

5.Не   тримай  дитину силою під час судом.

NB!Не можна розтискати щелепи, вливати в рот воду, вставляти  ложку, шпатель ,палець…                                  

Оскільки прикушування  язика або щоки рідко призводить до сильної кровотечі.

6.По закінченню нападу дитина може тривалий час (до 2 годин) перебувати в стані глибокого сну, при цьому не потрібно дитину торсати, піднімати, укладати в ліжко.  Перевір, щоб у роті не було крові, блювотних мас, великої кількості слини, якщо необхідно видали  все ,  намотавши на 2 пальця бинт, марлю. Перевір  також дихання і пульс і залиши  дитину в стабільному положенні на боці до приїзду «швидкої».

7. Проведи повторний огляд, щоб упевнитись у відсутності травм внаслідок нападу.

Після відновлення свідомості, заспокоюй і підбадьорюй постраждалого. Якщо напад стався в людному місці, постраждалий може почувати себе ніяково.

Попрохай оточуючих не скупчуватись навколо постраждалого, бо він потребує спокою. Залишайся з постраждалим доти, доки його стан остаточно не відновиться.

Телефонуйте в «103» в будь-якому з таких випадків:

1.напад продовжується більше 3 хвилин; (ризик виникнення епілептичного статусу або порушень мозку);

2. після виходу з нападу у дитини не відновлюється дихання (можлива аспірація слиною, блювотними масами, водою)

3. З дитиною це сталося вперше

4.повторні напади

5. постраждалий одержав значну травму

6. постраждала – вагітна;

7. відомо, що постраждалий хворіє діабетом;

8. постраждалий – немовля або дитина;

9. судоми виникли у воді

Через 10хв після закінчення нападу постраждалий не опритомнів.

Медикаментозне лікування при судомному нападі залежить від причини його виникнення:

 Фебрильні судоми

1.Загальні заходи дивись вище..

2.За  призначенням  лікаря проводь  одночасно протисудомну та антипіретичну терапію:

 - введи сибазон (0,1 – 0,2 мг/кг);                                 .                                                                 - при відсудності ефекту через 15-20 хвилин введи сибазон повторно,                                                                                                

-при відновленні судом введи 20% розчин оксибутирату натрію в дозі 0,25-0,5 мл/кг (50-100 мг/кг) в/м чи в/в на 10% розчині глюкози (повільно!)                                                                                               

NB!препарат  вводиться  тільки  в стаціонарі(можлива зупинка дихання),з можливістю  проведення оксигенотерапії.                .                                                                              3.Жарознижуюча терапія (дивись практичний навик  «допомога  при гіпертермії»)                .                                                                                 

Госпіталізація дитини з фебрильними судомами, що розвинулись на тлі інфекційного захворювання, в інфекційне відділення. Необхідна консультація невролога

-якщо судоми у дитини з’явились    на тлі   високої температури тіла  на фоні ГРВІ, специфічна проти судомна терапія  після зняття нападу не проводиться . Достатньо  рясне пиття та симптоматична   терапія

Афективно – респіраторні судоми

1. Створи навколо дитини спокійні обставини.

2. Прийми міри щодо рефлекторного відновлення дихання: - окропи обличчя холодною водою;

- дай подихати парами розчину аміаку на відстані 10см

Госпіталізація зазвичай не потрібна, рекомендується консультація невролога і призначення препаратів, що покращують oбмін в нервовій системі та мають седативний ефект.

Гіпокальціемічні судоми:

1. При легких формах судомних нападів в міжнападний період дати внутрішньо 5-10% р-н кальцію хлориду чи кальцію глюконату в дозі 0,1-0,15 г/кг/добу

2. При тяжких нападах за призначенням лікаря введи в/в чи в/м:

- 10% р-н кальцію глюконату в дозі 0,2мл/кг (20мг/кг) в/в повільно попередньо розвівши його розчином 5% глюкози 1:2

- якщо судоми продовжуються – введи 25% р-н магнію сульфату 0,2мл/кг в/м чи 0,5% р-н седуксену 0,1мл/кг в/м

- при значній гіпокальціемії можливо відновлення судом – введи 20% р-н оксибутирату натрію в дозі 0,25 – 0,5 мл/кг (50-100мг/кг) в/м чи в/в на 10% р-ні глюкози (повільно!)

NB! Препарат вводиться тільки в стаціонарі (можлива зупинка дихання), з можливістю проведення оксигенотерапії.

Госпіталізація після купування судом – при необхідності – в соматичне відділення. В між приступному періоді необхідно продовжити прийом препаратів кальцію внутрішньо.

Препарати   кальцію відновлюють   рівень кальцію в сироватці крові                 (  2,25-2,75 ммоль/л),тобто   усувають причину нападу 

Епілептичний напад

1. Загальні заходи дивись вище.

2.Якщо судоми тривають більше 3-5 хвилин, введи 0,5% р-н седуксену (сибазону) в дозі 0,1 мл/кг в/м чи в м'язи дна порожнини рота.

3. При відновлення судом і епілептичному статусі  - в/в 0,5% р-н седуксену 0,1мл/кг

4. Введи 25% р-н сульфату магнію із розрахунку 1,0 мл/рік життя, а дітям до 1 року – 0,2 мл/кг в/м чи 1% р-н лазиксу 0,1-0,2 мл/кг (1-2мг/кг) в/в чи в/м

5. При відсутності ефекту введи 20% р-н оксибутирату натрію (ГОМК) 0,5 мл/кг (100мг/кг) на 10% р-ні глюкози в/в повільно (!).

6. Госпіталізація після надання невідкладної допомоги в стаціонар, що має неврологічне відділення, при епілептичному статусі – в реанімаційне відділення.

НАДАННЯ НЕВІДКЛАДНОЇ ДОПОМОГИ ПРИ БРОНХООБСТРУКТИВНОМУ  СИНДРОМІ

Оснащення: Стерильний столик: стерильні лотки, пінцети (3-4шт.), ватні кульки, 70% спирт, одноразові шприци та голки, стерильні гумові рукавички. Лікарські препарати: 2% розчин еуфіліну – 5мл, ізотонічний розчин хлориду натрію, преднізолон дексаметазон, пульмікорт, фліксотид, беродуал, вентолін, лазолван, муколван, адреналіну гідрохлорид(епінефрин), катетер для відсмоктування слизу, електровідсмоктувач, киснева подушка, апарат Боброва, інгалятор, аерозолі: беродуал, сальбутамол та ін.

Дихальна недостатність – порушення ритму ,частоти , глибини дихання,зміна співвідношення частоти дихання і пульсу.                     .                                                                              

Бронхообструктивний синдром(БОС) виникає внаслідок :                  

- бронхоконстрикції(звуження ДШ)

-  спазм мускулатури дрібних бронхів, бронхіол,

- потовщення стінки слизової оболонки бронхів внаслідок набряку,

- збільшення кількості  та в’язкості слизу

БОС є основним  клінічним  проявом обструктивного бронхіту  та бронхіальної  астми.

Лікування спрямоване на відновлення прохідності дихальних шляхів, за рахунок:                              

 -усунення бронхоспазму,                                                                                                                                  

-усунення набряку слизової  оболонки  бронхів                                                            

-звільнення просвіту бронхів  від в’язкого секрету

1.Підготовчий етап .

1.Оціни стан дитини, враховуючи  клінічні  симптоми: утрудненне свистяче дихання  з подовженим видихом (експіраторна задишка-візинг-weezing) ,спазматичний кашель,дистанційні хрипи, вимушене положення (ортопноє), збудження , млявість , блідість.. Тривале  порушення  дихання  може призвести до значних порушень діяльності головного мозку , а в подальшому  дихальної, серцево-судинної та ендокринної систем

2.Хворі   підлягають госпіталізації в пульмонологічне  чи алергологічне відділення ( при  ДН-І-ІІ ступенях важкості), у реанімаційне відділення  чи відділення інтенсивної терапії (при ДН- ІІІ ступеня  важкості)

3. Поясни пацієнту (коли це можливо) чи його близьким  мету  надання  допомоги та  дії  , наслідки   не проведення процедури. Отримай згоду на її проведення

4. Проведи гігієнічну обробку рук (згідно Наказу № 798 від 21.09.2010р). Одягни  гумові рукавички.

5.Не залишай дитину одну.При отриманні   всіх видів лікування  та процедур  , дитина  повинна бути з  мамою, або близькими родичами. Заспокоюй  дитину, забезпеч доступ свіжого повітря, звільнити дитину від тісного одягу .

6.Підготуй  необхідне оснащення.

2. Виконання   процедури

1.Забезпеч комфортні умови у приміщенні: (t-20-22*С).

-дитину  напувати рідиною в достатній кількості: теплим молоком , лужними розчинами («Боржомі»,..)

2.Проведи інгаляцію зволоженим  киснем. Інгаляції здійснювати через маску або в кисневій палатці.

NB!Не використовуй спреї для горла,інгаляції ментолу,  евкаліпту та  інші  медикаменти з різким запахом, відвари трав,гірчичники на передню поверхню грудної клітки

4.  Небулайзерна  терапія .  

 А.Проводь  бронхолітичну терапію-селективними бета-2-агоністами короткої дії (БАКД)-– сальбутамол, вентолін, при недостатньому ефекті – беродуал або комбівент у дозі 0,5 мл (10 крапель) дітям до 6 років, 1 мл (20 крапель) дітям після 6 років.

В.Проводь проти набрякову терапію-інгаляційні ГКС- ІГКС пульмікорт(будесонід), фліксотид, серетид 

С.Проводь інгаляційну муколітичну терапію                                             

NB!ПІСЛЯ ЗНЯТТЯ БРОНХОСПАЗМУ:                                               

 - лужними розчинами –Сода Буфер (дітям до 2 років   попередньо розвести з фіз.розчином 1:1),                                                                              

-сольовими розчинами ЛОРДЕ HYPER3%, -розчин   NaCL;            .                                                                                                        

-муколітиками(препарати АЦЦ) – інгаміст,флуімуцил,  препарати  амброксолу-  лазолван, муколван

Розрідження мокротиння, покращення відкашлювання ,зняття бронхоспазму, набряку слизової бронхів, відновлення дихання

NB!для   інгаляцій дозволено використовувати  тільки  дозволені препарати.

Не  використовуй «Боржомі»,   2% розчин гідрокарбонату ,  самостійного приготування  , кип’ячену ,дистильовану воду, препарати   рекомендовані  для парантерального та внутрішнього застосування,відвари  трав

5.Значна частина випадків низької ефективності  невідкладної допомоги  при БОС  у дітей, зумовлена помилками  при проведенні техніки інгаляцій , що потребує ретельного навчання  пацієнтів  та їх  батьків

6.Невідкладна медикаментозна допомога дітям при БОС

1.Проводь інгаляції бета-2 агоністами короткої дії (БАКД)-беродуал  через спейсер , або небулайзер кожні 20 хв протягом першої години. Якщо симптоми не контролюються при введенні через спейсер  понад 10 вдихів-доз  за 3-4 год  – терміново виклич швидку допомогу.

Додаткові дози БАКД використовують при тяжкому стані  за час очікування лікаря кожні 20  хв .

Бронхолітик, зняття брнхоспазму – полегшення дихання

Дітям   старшим за 4 р беродуал можна  замінити на вентолін(сальбутамол)

2. За неефективності  беродуалу  проведи інгаляцію через спейсер , або небулайзер   будесонідом (пульмікорт). Системні ГКС  в тяжких випадках використовуються в/в та в/м-преднізолон,дексаметазон .

При  відсутності умов для  небулайзерної терапії  ,відсутності  венозного доступу-  введи ректально  РЕКТОДЕЛЬТ  у суппозиторії

ІГКС , використовуються з 6 міс, протиалергічний , проти набряковий ефект- полегшення дихання

3.У відділеннях інтенсивної терапії для зняття бронхоспазму в тяжких випадках вводиться амінофілін(2% еуфілін)

4. Кожні 20 хв  оцінюй ефект терапії (ЧД, ЧСС, АТ,SpО2, самопочуття)

5. У разі розвитку  анафілаксії в/в  введи епінефрин-0,1 мл /кг (при розведенні 1:1000)

6.  Доглядай за дитиною,переведеною  на ШВЛ

3.Завершення  маніпуляції.                 .                                                                                    

1.Зніми рукавички, вимий і висушити руки,

2.Зробити відмітку про виконання маніпуляцій в  листку призначень.

НАДАННЯ НЕВІДКЛАДНОЇ ДОПОМОГИ ПРИ  ГОСТРОМУ СТЕНОЗУЮЧОМУ ЛАРИНГОТРАХЕЇТІ (обструктивному  ларингіті)

Оснащення: Гумовий балончик, гумові рукавички, апарат Боброва, киснева палатка,марлева серветка, вата, препарати в ампулах: преднізолон , дексаметазон,  розчин адреналіну, небулайзер,препарати (пульмікорт, фліксотид, інгаміст),киснева подушка, ларингоскоп, поліетиленовий катетер для введення у трахею, термопластикова інтубаційна трубка, інструменти для проведення трахеотомії.

Лікування спрямоване на відновлення прохідності дихальних шляхів, за рахунок:                                                                        

-усунення набряку слизової  оболонки                                                                                          

-спазму м’язів гортані,                                                         

 -звільнення просвіту гортані  від в’язкого секрету

1.Підготовчий етап .

1.Оціни стан дитини, враховуючи  клінічні  симптоми: хриплий голос , гавкаючий кашель , інспіраторна задишка, збудження , мляввість , блідість ….

Тривале  порушення  дихання  може призвести до значних порушень діяльності головного мозку , а в подальшому  дихальної, серцево-судинної та ендокринної систем

2.Хворі   підлягають госпіталізації в спеціалізовані  «стенотичні  відділення»( при ІІ-ІІІ ступенях стенозу – відділення інтенсивної терапії),або інфекційну  лікарню (при І ступені стенозу)

3. Поясни пацієнту (коли це можливо) чи його близьким  мету  надання  допомоги та  дії  , наслідки   не проведення процедури. Отримай згоду на її проведення

4. Проведи гігієнічну обробку рук (згідно Наказу № 798 від 21.09.2010р). Одягни  гумові рукавички.

5.Не залишай дитину одну. При отриманні   всіх видів лікування  та процедур  , дитина  повинна бути з  мамою, або близькими родичами. Заспокоюй  дитину, забезпеч доступ свіжого повітря, звільнити дитину від тісного одягу .

!Форсоване дихання під час  крику , голосного плачу , посилює  прояви стенозу

6.Підготуй  необхідне оснащення.

2. Виконання   процедури

1.Забезпеч комфортні умови у приміщенні:

- (t-20-22*С).

-дитину  напувати рідиною в достатній кількості: теплим молоком , лужними розчинами ( «Боржомі»,..)

! зволоження повітря в приміщенні  не впливає  на покращення  клінічних проявів   крупу

2.Проведи інгаляцію зволоженим киснем. Інгаляції здійснювати через маску або в кисневій палатці.

3. Виконуй призначення лікаря : дай дитині відкашлюючі мікстури(амброксол, лазолван, сироп кореня солодки,подорожника,первоцвіту,фіалки лікарської..)

При стенозі І ступеня:

Забезпечення переведення гавкаючого кашлю в вологий

NB!Не  використовуй спреї  для горла , інгаляції ментолу, евкаліпту  та інші медикаменти з різким запахом,гірчичники на передню поверхню грудної клітки (Висока   ймовірність   погіршення стану, посилення ознак стенозу)

5.Проводь інгаляційну муколітичну терапію                                

 - лужними розчинами: Сода Буфер (дітям до 2 років   попередньо розвести з фіз.розчином 1:1),                                  

-сольовими розчинами   ЛОРДЕ HYPER 3 %,-розчин натрію хлориду;            .                                                                                                        

-муколітиками(препарати АЦЦ) – інгаміст,флуімуцил

Розрідження мокротиння, покращення відкашлювання , відновлення дихання

NB!для   інгаляцій дозволено використовувати  тільки  дозволені препарати. Не  використовуй «Боржомі», 2% розчин гідрокарбонату ,  самостійного приготування 

6.Проводь інгаляцію глюкокортикостероїдними препаратами: пульмікорт , фліксотид (візьми призначену  лікарем дозу , додай  ізотонічного розчину натрію хлориду 2мл). Проводь інгаляцію 2-3 рази на добу.

7.При  відсутності  умов  для проведення  небулайзерної терапії  та в/в  введення  дексаметазону - введи дексаметазон ректально  у вигляді  суппозиторій -  ректодельт 1 р/д

8.Введи дексаметазон  в/в  повільно (швидке введення  може  спровокувати блювання)

При ІІ та ІІІ ступенях стенозу:

! Основу медикаментозного лікування  несправжнього крупу складають глюкокортикостероїди (високий рівень  доказовості  клінічної ефективності )

! З позицій доказової медицини  ефективність антигістамінних препаратів , спазмолітиків   та бронхолітиків  не доведена 

9. Вводь внутрішньовенно крапельно глюкозо – сольові розчини 40–50мл/кг маси: 5% розчин глюкози, реосорбілакт, 0,9%розчин хлориду натрію.

Одночасно проводь (за результатами контролю діурезу) форсування діурезу шляхом в/в  введення        1 % розчину лазиксу – 2 мг/кг маси тіла

10.При наростанні стенозу з гострою дихальною недостатністю після проведення премедикації ЛОР-лікар здійснює інтубацію трахеї.

11.Проводь всі заходи , що їх застосовують для лікування стенозу 2 ступеня. Дози гормональних препаратів збільшують.

12.Проводь туалет дихальних шляхів:у трахею вводять поліетиленовий катетер для вливання розчинів та відсмоктування слизу. Замість мікроінтубації проводять за показаннями інтубацію       термопластиковою трубкою

13.При наростанні ГДН і неефективності вищенаведених заходів - після попередньої премедикації 0,1% атропіну сульфату 0,1 мл/рік життя (не більш 0,5 мл) внутрівенно  інтубація трахеї або ургентна крикоконікотомія (Стеноз IV ступеня)

14.Введи  дитині антибіотики широкого спектру дії (У зв’язку з активацією патогенної флори та бактеріальними ускладненнями)

3.Закінчення  процедури

1.Вимий   і висуши  руки,зніми  рукавички, знезаразь

2.Зроби відмітку про виконані маніпуляції в  листку призначень.

НАДАННЯ НЕВІДКЛАДНОЇ ДОПОМОГИ ПРИ  ГОСТРІЙ  КРОПИВ’ЯНЦІ

ТА НАБРЯКУ КВІНКЕ

Оснащення:  Стерильний столик: стерильні лотки, пінцети (3-4шт.), ватні кульки, 70% спирт, одноразові шприци та голки, стерильні гумові рукавички. Лікарські препарати: ізотонічний розчин хлориду натрію, преднізолон , дексаметазон,димедрол, супрастин, зодак, еріус ,  кларитиин.

Кропив’янка (urticaria) – це захворювання, яке характеризується появою на шкірі пухирців, досить чітко контурованих або сверблячих плям, папул розміром від кількох міліметрів до десяти і більше сантиметрів. Висип з’являється швидко, елементи можуть зливатися і поширюватися на всю поверхню тіла. 

Головними алергенами є медикаменти, харчові продукти, отрута перетинчастокрилих, пилок рослин, домашній пил. У цієї категорії хворих кропив’янка часто поєднується з респіраторними проявами алергії (алергічний риніт, бронхіальная астма). Для хворих аллергічною кропив’янкою характерний чіткий зв’язок між впливом аллергену та розвитком загострення захворювання. За перебігом розрізняють гостру та хронічну (більш 6 тижнів) кропив’янку. Хронічна уртікарія може бути спонтанною або індукованою. Висипання характеризуються вираженим свербіжем, повною зворотністю.

Ангіоневротичний набряк (набряк Квінке) вважають одним із варіантів кропив’янки, в основі якого лежать такі ж самі патофізіологічні механізми, як і у разі кропив’янки, але патологічний процес поширюється глибше на дерму або підшкірну основу.
Основний клінічний прояв ангіоневротичного набряку – обмежений набряк певної ділянки тіла. Найчастіше він локалізується в ділянці голови (обличчя, слизова оболонка ротової порожнини, губи, язик та ін.), шиї, кистей рук, стоп, зовнішніх статевих органів. Шкіра на місці набряку незмінена. Хворі скаржаться на печію і дискомфорт, рідше на свербіння.

1.Підготовчий етап

1.Оціни стан дитини, враховуючи  клінічні  симптоми: сверблячі рожеві  висипи на шкірі  у вигляді плям , папул   різного розміру ,які можуть зливатися.

Визначення  стану дитини

Лікування спрямоване  на:

  -усунення  причини захворювання               

 –усунення основних симптомів

– сверблячий висип

2.Діти з  тяжким  перебігом захворювання   підлягають госпіталізації в алергологічне відділення

3. Поясни пацієнту (коли це можливо) чи його близьким  мету  надання  допомоги та  дії  , наслідки   не проведення процедури.  Отримай згоду на її проведення.

4. Проведи гігієнічну обробку рук (згідно Наказу № 798 від 21.09.2010р). Одягни  гумові рукавички.

5.Підготуй  необхідне оснащення.

2. Виконання   процедури

1. Навчи  матір вести «харчовий щоденник»(елімінаційна  терапія). З допомогою «харчового щоденника» можна виявити індивідуальний алерген дитини і в майбутньому виключити його.

2. Виключи можливий контакт дитини з харчовими та іншими видами алергенів.

3. Спостерігай за суворим дотриманням гігієни шкіри і слизових оболонок дитини.

4. Навчи батьків або родичів дитини проводити додаткові гігієнічні заходи при розвитку шкірних проявів   захворювання.

5. Організуй дитині охоронний режим.

7. Об’єм втручань  ,  в залежності  від ступеня важкості:

Легкий перебіг
1. Проведення елімінаційних заходів:(сувора  гіпоалергенна дієта 2-3 доби  із поступовим переходом на гіпоалергенну дієту), ентеросорбенти.
2. Антигістамінні препарати другого (кетотифен, феністил, цетрин, лоратадин)  та третього(дезлораталин-ерiус). покоління. Тривалість прийому до 1 міс.
3. Кетотифен 0,001 г 2 рази на добу протягом 3 міс.
4. Не потребує застосування ГКС.

Перебіг середної тяжкості(кропив’янка та  набряк Квінке)            
1. Антигістамінні препарати першого покоління парентерально: димедрол 1% розчин 0.5-1 мг/кг ,тавегіл 0,1%  2 мл в/м чи  в/в ,чи супрастин 2,5% протягом 2-3 днів.
2. При відсутності ефекту – ГКС системної дії: преднізолон 1-2-3-5 мг/кг чи дексаметазон у відповідній дозі в/м чи в/в.                                     

3. ентеросорбенти - при ентеральному   потрапляннні алергену , очисна клізма
4. Потім антигістамінні засоби другого та третього покоління. Тривалість прийому до 1 міс.
5. Антигістамінні препарати зі стабілізуючою дією на мембрани базофілів: кетотифен 0,001 г 2 рази на добу протягом 3 міс..

Важкий перебіг(кропив’янка та  набряк Квінке)             .
1. Проведення елімінаційних заходів: (сувора  гіпоалергенна дієта2-3доби із поступовим переходом на гіпоалергенну дієту), ентеросорбенти.
2. Антигістамінні препарати першого покоління парентерально: димедрол 1% розчин 0.5-1 мг/кг ,тавегіл 0,1% в/м чи в/в на фізіологічному розчині чи супрастин 2,5% протягом 5-7 днів                 

3.Ентеросорбенти- при ентеральному   потрапляннні алергену , очисна клізма.                                
4. При відсутності ефекту – ГКС системної дії: преднізолон у дозі 1-2-3-5 мг/кг або дексаметазон у відповідній дозі в/м чи в/в.
5. При  наростанні  стенозу гортані :                                                                            

-.Лазикс 2% р-р - 1-2 мг/кг в/м.                                                                      

 -Адреналін 0.1% р-н - 0.2-0.3 мл   в/м .                                                              

6.За показаннями проведення дезінтоксикаційної терапії: реосорбілакт , 0,9%  NaCL в/в крапельно.Госпіталізація  до ВІТ.
7. При частих  загостреннях - антигістамінні препарати із стабілізуючою дією на мембрани базофілів: кетотифен 0,001 г 2 рази на добу протягом 3 міс.

3.Завершення  маніпуляції:                                                                             

1.Зніми рукавички, вимий і висушити руки,

2.Зроби відмітку про виконання маніпуляцій в  листку призначень.

НАДАННЯ НЕВІДКЛАДНОЇ ДОПОМОГИ ПРИ АНАФІЛАКТИЧНОМУ ШОЦІ

1. Припиніть дію подразника наприклад, внутрішньовенну ін’єкцію або терапевтичний агент, що міг спричинити симптоми.

2. Оцініть кровообіг, дихання, психічний стан та вагу пацієнта.

3. ШВИДКО І ОДНОЧАСНО ЗДІЙСНІТЬ КРОКИ 4,5,6

4. Зверніться за допомогою до служби невідкладної (екстреної) допомоги.

5. Введіть  епінефрин внутрішньом’язово у передньолатеральну ділянку стегна, 0,01 мг/кг розчину 1:1,000 (1 мг/мл), максимум 0,5 мг (дорослі) або 0,3 мг (діти); запишіть час введення дози і повторіть введення через 5-15 хв, якщо це необхідно. Більшість пацієнтів реагують на введення після 1-2 доз.

6. Покладіть пацієнта на спину або помістіть в іншу зручну позицію, якщо є порушення дихання та / або блювання; підніміть нижні кінцівки; якщо пацієнт різко встане або сяде, може настати смерть.

7. За наявності показань, введіть додаткову високу концентрацію кисню (6-8 л/хв) через маску.

8. Встановіть  внутрішньовенний доступ, використовуючи голки або катетери з широкими канюлями (14-16 калібр). За наявності показань, швидко введіть 1-2 л розчину натрію хлориду 0,9 %; наприклад, 5-10 мл/кг протягом перших 5-10 хв для дорослого; 10 мл/кг для дитини.

9. За наявності показань у будь-який час, провести серцево-легеневу реанімацію за методом АВС.

10. Стежте за тиском, пульсом, диханням та оксигенацією пацієнта з частими, рівномірними інтервалами (якщо це можливо, слід стежити постійно).

ДОПОМОГА У РАЗІ НЕПРИТОМНОСТІ

Оснащення:     Грілки, розчин аміаку, киснева подушка, в ампулах:10 % розчин кофеїну, 0,1 % роз­чин адреналіну гідрохлориду, 5 % розчин ефедрину, кордіамін, корвалол, краплі Зеленіна та ін. 

1. Підготовка до процедури

1.Оціни стан дитини, враховуючи  клінічні  симптоми: слабкість,запаморочення, нудота, іноді блювання, коротко­часне зомління (до 1 хв). Шкі­ра бліда, брадикардія, дихання рідке.

Тривале  порушення мозкового кровообігу може призвести до значних порушень діяльності головного мозку , а в подальшому  дихальної, серцево-судинної та ендокринної систем

2. Пояснити пацієнту (коли це можливо) чи його близьким мету  надання  допомоги та  дії  , наслідки   не проведення процедури.Отримати згоду на її проведення.

3. Проведи гігієнічну обробку рук (згідно Наказу № 798 від 21.09.2010р). Одягни  гумові рукавички.

2. Виконання   процедури

1. Поклади дитину таким чином, щоб голова була нижче від тулуба(голова нижче тулуба , або підняти ножний кінець ).

2. Забезпеч  доступ свіжого повітря(розстібни стискаючий одяг, зроби ревізію ротової порожнини , при необхідності видали слиз ,чужорідні тіла(жуйки,цукерки….) з ротової порожнини.

3. Звільни грудну клітку від стискаючого одягу.

4. Покропи холодною водою об­личчя і груди дитини, піднеси там­пон з розчином аміаку до носа ди­тини на відстані 7—10 см.та протри шкіру на скронях (Мож­на використовувати оцтову кислоту).

5. При виході з цього стану напоїти гарячим солодким чаєм, розтерти тіло.Дитину зігріти трьома грілками. Одну грілку покласти до ніг,а дві – по бокам дитини.

6. При  неефективності пп.1-5 Підшкірно(за призначенням лікаря) введи 10 % розчин кофеїну, або кордіамін,тощо. Кожен роз­чин дозується — 0,1 мл на кожен рік життя. Можна дати  серцеві препарати (кордіамін, корвалол, валокардін, краплі Зеленіна) давати перорально по 1 краплі на рік життя.

7.  Госпіталізація при непритомності функціонального генезу не показана.Але якщо є підозра на органічну причину(стан  не покращується  за 1-2хв), необхідна госпіталізація в профільне відділення.

3. Закінчення процедури

1.Провести підсумкову оцінку стану пацієнта .

2. У  відповідній документації  відмітити  проведені заходи  , препарати ,які вводились

«ДОПОМОГА У РАЗІ КОЛАПСУ»

Оснащення: Грілки, киснева подушка, 10 % розчин кофеїну,  0,1 % роз­чин адреналіну гідрохлориду, 20% розчин глюкози, ізотонічний розчин натрію хлориду, 1% розчин мезатону,0,06%  розчин корглікону, апарат ШВЛ. Стерильний столик, одноразові шприци, стерильний лоток, лоток для за­бруднених пінцетів, склянка для за­бруднених ватних кульок, ємкості із дезінфектантами для  замочування шприців та голок на 1 год.

1. Підготовка до процедури

1.  Оціни стан дитини  за клінічними симптомами: швидке зниження арте­ріального тиску,  швидке погір­шення загального стану, з'являється слабкість, блі­дість шкіри, кінцівки холодні, шкіра вкривається холодним липким потом, пульс ниткоподібний, дитина непри­томніє.

Тривале  зниження артеріального тиску  призводить  до значних порушень діяльності головного мозку , а в подальшому  дихальної, серцево-судинної та ендокринної систем

2. Пояснити пацієнту (коли це можливо) чи його близьким мету  надання  допомоги та  дії  , наслідки   не проведення процедури. Отримати згоду на її проведення

3.Проведи гігієнічну обробку рук (згідно Наказу № 798 від 21.09.2010р). Одягни  гумові рукавички

2. Виконання   процедури

1. Поклади дитину таким чином, щоб голова була нижче від тулу­ба, забезпечивши  підвищене зручне  положення ніг .

2. Забезпеч  доступ свіжого повітря(розстібни стискаючий одяг, зроби ревізію ротової порожнини , при необхідності видали слиз ,   чужорідні тіла(жуйки, цукерки..) з ротової порожнини

3. Дитину зігріти трьома грілками. Одну грілку покласти до ніг,а дві – по бокам дитини.

4. Забезпеч  в/в  периферичний доступ за допомогою пери-феричного катетера. За призначенням лікаря  довенно введи :

а) Почни інфузійну терапію розчином  0,9% натрію хлориду, продовж  реополіглюкіном  чи кристалоїдами (розчин Рінгера) із розрахунку 20 мл/кг впродовж 20-30 хвилин;

б)  одночасно ввести глюкокортикостероїди в разовій дозі:

-          гідрокортизон 10-20 мг/кг в/в чи

-          преднізолон 5-10 мг/кг в/в чи в/м, чи в м’язи дна порожнини рота чи

дексаметазон 0,3-0,6 мг/кг (в 1 мл 0,4%-го розчину – 4 мг) в/в чи в/м

в) при артеріальній гіпотензії, що не піддається вжитим заходам:

-          повторно ввести в/в крапельно 0,9%-ий розчин натрію хлориду чи розчин Рінгера в об’ємі 10 мл/кг в сполученні з розчином реополіглюкіну 10 мл/кг під контролем ЧСС, артеріального тиску і діурезу;

-          за призначенням лікаря  1%-ий розчин мезатону 0,1 мл/рік життя в/в струминно повільно чи

-          0,2%-ий розчин норадреналіну 0,1 мл/рік життя в/в крапельно(в 50 мл 5%-го розчину глюкози) зі швидкістю 10-20 крапель у хвилину (в тяжких випадках – 20-30 крапель у хвилину) під контролем артеріального тиску.

Введення норадреналіну п/ш і в/м не рекомендується через небезпеку виникнення некрозу на місці ін’єкції (тільки у виняткових випадках, коли неможливо ввести у вену).

5. Норадреналін можна замінити на  0,1 % розчин адреналіну гідрохлориду. Розчин вводи­ти в/м в дозі 0,1 мл на  рік життя.

6. 0,1 % розчин адреналіну гідрохлори­ду в дозі 0,2—0,7 мл можна вводити внутрішньовенно з ізотонічним роз­чином натрію хлориду (5—10 мл), із 20 % розчином глюкози (20—40 мл), з кокарбоксилазою — 25 мг.

7.При відсутності ефекту від проведених заходів в/в титровано ввести допамін в дозі 8-10 мкг/кг у хвилину під контролем артеріального тиску і ЧСС.

8.За показаннями – проведення первинної серцево-легеневої реанімації.

9.Госпіталізація в реанімаційне відділення після надання невідкладної допомоги

10.Лікування основного захворювання

3. Закінчення процедури

1.Провести підсумкову оцінку стану пацієнта .

2. У  відповідній документації  відмітити  проведені заходи  , препарати ,які вводились.